Доля (Грабовський, 1985)/Старі і молоді

СТАРІ І МОЛОДІ

«Ви молоді ще мудрувати;
 Ось поживіть, як ми!
А то схотіли старшувати, —
 Чи вже пак не уми!

Ви молоді; міцний ваш голос;
 А діло з вас яке?
Нехай посивіє перш волос,
 Навчить життя важке!

Нехай з огню лиш стане попіл;
 Повірте сим словам:
Думки, незборкані, як сокіл,
 Пошкодять всюди вам!»

«Еге! Над вами ліг туманом
 Густим минулий час;
То раді б ви цупким кайданом
 Скувать до гурту й нас.

Але… що діяти з грядущим?
 Бо ми його творці;
Зо стягом волі невмирущим
 Всі вийдемо в руці!

Хто оборонить ваші хати
 Від ворога і тьми?
Хто ваших доньок покохати
 Зуміє так, як ми?

Так прямування наше хибне?
 Даремно кричите!
Шанують скрізь волосся срібне,
 А люблять золоте!

Ми щирі в нашім запаленні,
 Розмай — нам залюбки;
А скільки лиха ви, смиренні,
 Робили потайки?»