Доля (Грабовський, 1985)/Сон черниці
| ◀ Не йди утоптаним шляхом… | Доля Сон черниці (Фофанов) пер.: Павло Грабовський |
Нащо ви мені руки зв'язали… ▶ |
|
Не палю я лампадки північної,
Не читаю канону вечірнього…
Де подітись від думоньки грішної,
Захиститись від чару надмірного?
Він приснився у сні нерозгаданім
Осяйніш великодньої свіченьки;
З його шат мовби віяло ладаном.
Бігли промені з ясного личенька.
Наче маріння тихе, небачене,
Він прилинув з гадками напасними,
Стурбував серце, богу призначене,
Доторкнувсь, либонь, кучерів пасмами.
Він шептав, в очах туга світилася:
«Годі вік свій губить між могилами;
Чи вона ж кароокій судилася?
Покохай, бийся з вражими силами!
Глянь на тих, що, неправдою зжурені,
Все шукають братерства боліючи;
Працюй з ними, кинь стіни нахмурені,
Чорну одіж скидай не жаліючи!»
Та й замовк; легше мрії принадної
До простору пурхнув неймовірного…
Не палю я лампадки кімнатної,
Не читаю канону вечірнього.