Доля (Грабовський, 1985)/Не буду я на долю нарікати…
| ◀ Зоря! Забилось серце полохливе… | Доля «Не буду я на долю нарікати…» (Михаловський) пер.: Павло Грабовський |
В тихім повітрячка чистого лескоті… ▶ |
|
***
Не буду я на долю нарікати,
Яка б пекуча не була вона,
Хоч тайний дух не перестав шептати:
Працюй — за все подякує труна!
Не жаль мені, що сивіє мій волос,
Що незабаром прийде мій кінець;
Минулого не верне журний голос…
Смерть — над усім пануючий вінець.
Та сум бере, що без життя, без плоду.
На рій дурниць моє життя звелось;
Гадав служити рідному народу.
Та чисто все за вітром рознеслось.
Де заміри, змагання? Де та сила?
Все, все до крихти доля підтяла,
Мов на сміх давши гороб'ячі крила,
А пориви могучого орла!