Доля (Грабовський, 1985)/Коли б ти, сонечко, хоч раз…

Доля
Павло Граб
«Коли б ти, сонечко, хоч раз…» (Марія Конопніцька)
пер.: Павло Грабовський

Київ: «Дніпро», 1985

Коли б ти, сонечко, хоч раз
Дізналось,
Як дуже темряви ще в нас
Осталось,
То не ховалось би вечір
В простори,
За той пурпуром влитий бір,
За гори!

День поминає, наче мить…
Ждуть люди,
Що вспіє мерзлі обігріть
Їх груди,
Навіє в душу любих дум…

Та годі:
Він утікає… Жаль і сум
В народі.

О, швидше б ясність духа всім
Придбати,
Щоб смутку-горенька зовсім
Не знати,
Щоб всяк до світла радо звів
Повіки,
Щоб блиснув промінь кращих днів
Навіки!