доброхіть

доброхіть

Доброхі́ть, нар. Добровольно. Не підеш доброхіть — силою поведемо. МВ. I. 73. А він то (Сомко) не таківський, щоб оддав доброхіть булаву. К. ЧР. 329.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Доброхі́ть, нар. Добровольно. Не підеш доброхіть — силою поведемо. МВ. I. 73. А він то (Сомко) не таківський, щоб оддав доброхіть булаву. К. ЧР. 329.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Доброхі́ть, нар. Добровольно. Не підеш доброхіть — силою поведемо. МВ. I. 73. А він то (Сомко) не таківський, щоб оддав доброхіть булаву. К. ЧР. 329.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28