дніти

дніти

Дні́ти, дні́є, гл. безл. Свѣтать. Стало вже дніти, як ми рушили. НВолын. у. Іде козак од дівчини — починає дніти. Чуб. V. 53. Уже дніє. НВолын. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Дні́ти, дні́є, гл. безл. Светать. Стало вже дніти, як ми рушили. НВолын. у. Іде козак од дівчини — починає дніти. Чуб. V. 53. Уже дніє. НВолын. у. *І дніти мов не дніло. Тичина.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Дні́ти, дні́є, гл. безл. Светать. Стало вже дніти, як ми рушили. НВолын. у. Іде козак од дівчини — починає дніти. Чуб. V. 53. Уже дніє. НВолын. у.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937