Дзьвін
Куліш Олелькович Панько
Тьрі Поэти
• Цей текст написаний кулішівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Три поети
Женева: Украінська друкарня, 1893
 
LXXXII.
 
ТЬРІ ПОЭТИ.

 Як літьнім ранком шчервоніють хмарі
 Над сонечком, що весело встае,
 И пан старий, надівши окулярі,
 Провизію с комори видае,
А ранок у гаю и в полі творить чарі,

 

 
 Тогді вся дробина клекоче и сокоче,

 И сокорить, и кахкае й пищить,
 А по сусідях лаяньнє жіноче
 Та діцький крик аж ув ушах лищить,
И глушить коськаньнє ночліже парубоче…

 

 
Під сей гармидер, гук и птаства джеркотаньнє,

И гавканьнє собак, и хлопців реготаньнє,
Поэти, мов боги, ні на що не вважають,
И пісьню зорьнюю про дольній сьвіт сьпівають.

 

 
Один поэт в саду, проміж квіток росистих,

Сьпівае, як восток горить у водах чистих,
Як вітерки туман у кучері звивають,
И медом під селом гречки благоухають.

 

 

Другий поэт иде в долину до криниці —
Відерцем зачерпнуть погожоі водиці,
И про віночок сьвій, про любощі, сьпівае, —
Мов з раю сьпів ёго до серьця долітае.

 

 
А трейтій думами сягае аж за море,

Сьпівае про войну, про всёгосьвітьнє горе…
Душа ёго кипить, рокочуть грізно струни,
И сиплють на земних богів своі перуни.


o