Дзьвін/Соловейко

Дзьвін
Куліш Олелькович Панько
Соловейко

• Цей текст написаний кулішівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Соловейко

Женева: Украінська друкарня, 1893

XCII.

СОЛОВЕЙКО.

I.

Ёго ніколи на полі не чути,
А сад що-дьня мов чарами сповняе.
Про те одно й живе, щоб бути
Утіхою души, що споминае
Про тихий рай в тихі своі минути,
Як серце в любих мріях оддихае.

II.

Легесенький, малесенький, боіцьця

Буйного вітру на широкім полі.
Нехай буяе з вітром инша птиця,
Ненаситна в своім жаданьню воли;
Він никне, мовкне, зьнітившись таіцьця,
Як серце кволе в нещасливій долі.

III.

Затихне вітер, сонечко засьсяе,

Солодким духом рози подихають…
Поэтом він з гніздечка вилітае, —
Пісьні хвалу их пишну вихваляють.
Душа про давнє щасьтє споминае,
И райські мріі серденько сповняють.

—o—