Дзьвін
Куліш Олелькович Панько
Соловейко
• Цей текст написаний кулішівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Соловейко
Женева: Украінська друкарня, 1893
 
XCII.
 
СОЛОВЕЙКО.
 
I.
 

Ёго ніколи на полі не чути,
А сад що-дьня мов чарами сповняе.
Про те одно й живе, щоб бути
Утіхою души, що споминае
Про тихий рай в тихі своі минути,
Як серце в любих мріях оддихае.

 
II.
 
Легесенький, малесенький, боіцьця

Буйного вітру на широкім полі.
Нехай буяе з вітром инша птиця,
Ненаситна в своім жаданьню воли;
Він никне, мовкне, зьнітившись таіцьця,
Як серце кволе в нещасливій долі.

 
III.
 
Затихне вітер, сонечко засьсяе,

Солодким духом рози подихають…
Поэтом він з гніздечка вилітае, —
Пісьні хвалу их пишну вихваляють.
Душа про давнє щасьтє споминае,
И райські мріі серденько сповняють.

 
o