Дзьвін/Національний идеал

◀ Двое предків

Дзьвін
Куліш Олелькович Панько
Національний идеал

Німецька наука-розлука ▶

• Цей текст написаний кулішівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Національний ідеал

Женева: Украінська друкарня, 1893

VI.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ИДЕАЛ.

Як налягло на Русь татарське Лихолітьтє,
Зісталось в Киёві немов би тількі сьмітьтє.

На Клязьму й на Москву позабегали люде,

И визирали, хто з Киян туди прибуде.

И всі, що руськоі єдиности жадали,

На Клязьму й на Москву помалу прибували.

И засьвітився сьвіт по застумах московських,

И надив буйтурів до себе запорозьких.

И, покидаючи свою руіньню дикосьть,

Вбачали під Петром империі великосьть.

Империя, се власьть була над ворогами,

Над Ханом, Турчином, Литвою и Ляхами.

Боявсь про Чигирин султан и споминати.

Давай на Буджаки необзир утекати.

Ляхва з Литовцями не раз укупі бита.

Під плахтою в жінок ховала езуіта.

И що̀ б там ні було гіркого на Вкраіні,
А густо забуяв наш нарід на руіні.

Де нас десятками за Паліів лічили,

Там миліонами край рідний ми осіли.

^**^*

Навчили ми Ляхву латину занедбати,

Польщизною листи й літописі писати.

Так само й Москалю живу вказали мову,

И привели ёго ид пушкинському слову.

Собі ж добро свое найкрашче приховали:

Про рай, сьвій рідний край, с Тарасом засьпівали.

Та пісьня по Урал и Волгу розлилася, —

Стара в ній рушчина з новою понялася.

Тепер Боянська Русь козацтво занедбала,

Руіним поломъєм хвалитись перестала.

И буде знов іі той дух животворити,

Що на Ляхви й Москви умів людей зробити, —

Той дух, що всю Ляхву одвадив од латини,

Статарену Москву — од нагинаньня спини.

^**^*

Колись до Киёва тягли народи многі, —

Од Волхова, Карпат, Тмуторокани, Волги.

Свобода их узлом вязала побратимським,
Як средиземний мир під славним царством Римським.

Уставши с попелів козацькоі руіни,

Кликнімо до синів Славянськоі родини:

Овьвітеся, брати, з восходу и з заходу

До неприязного всім деспотам народу.

Під себе ми своіх сусід не підгортали,

Над гегемонію свободу прекладали.

Без езуіта Лях, Москаль без бюрократа

Зустріне серед нас приятеля и брата.

Топімо ж у Дьніпрі ненависьть братню дику,

Спорудьмо втрёх одну империю велику,

И духом трёх братів осьвячений диктатор,

Нехай дае нам лад свободи император.

—o—