Дзьвін/До рідного народу

Дзьвін
Куліш Олелькович Панько
До рідного народу
• Цей текст написаний кулішівкою.
• Інші версії цієї роботи див. До рідного народу
Женева: Украінська друкарня, 1893
 
XXXI.
 
ДО РІДНОГО НАРОДУ
 
подаючи ёму переклад Шекспірових творів[1].
 

Народе бес путя, беш чести и поваги,
Бес правди в письменах, завітах предків диких,
Ти, що постав еси з безумноі одваги
Гірких пъяниць, сіпак і розбишак великих!

 

 
Единий в тѐбе скарб — прапращурівське слово…

Закляв ёго Боян від кражи чужоядзтва.
Одно воно твого житьтя міцна основа,
Певніща над усі потуги и багацтва.

 

 
Се голос праведний до тебе з домовини,

Промова душ сьвятих, що марно погибали
В страшенних злигодьнях двоістоі Руіни....
Останьню козаки твоім триумфом звали.

 

 
О варваре сьліпий! покинь триумфовати,

Потупся, шчервоній од сорома тяжкого;
Бо мають всі твоі сусіде що̀ назвати
Своім, а ти своім не назовеш нічого.

 

 

Що̀ ні здобув еси мечем серед Руіни,
Все взяв у тебе з рук премудро тьвій добродій:
Шукаеш помацьки десь иншоі Вкраіни,
И з материзною ховаесься, мов злодій.

 

 
На ж дзеркало, — воно всесьвітьнє, — визирайся,

И зрозумій, який ти азіят мизерний,
Розбоем по сьвітах широких не пишайся,
Забудь сьвій манівець, козацький пролаз темний,
И на културьню путь Владимерську вертайся.


o


——————

  1. Передруковано поправніще с «Хуторноі Поэзіи».