Дзьвін
Куліш Олелькович Панько
Він и Вона
• Цей текст написаний кулішівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Він і вона
Женева: Украінська друкарня, 1893
 
IV.
 
ВІН И ВОНА.

Було их на всю Русь великих тількі двое…
Сьвіт саме наставав серед густоі мряки.
«Борьці за віру й чесьть, народности героі»,
Замурзались в крові и гризлись, як собаки.

 

 
Од Висли до Сули курілось пожарище,

Солодке куріво турецькому султану,
Що с Каменьця зробив гаремнім пряхам днище
И «вихрюватому» не зьдякувавсь гетьману!

 

 
Одьнявши займище над морем у сусіда,

Швед перевагою, мов півень, величався,
«Посьнідав у Ляха, у Сакса пообідав»,
И згорда в «Москаля вечерять» похвалявся.

 

 
Заворушилися по-над Дьніпром пъяниці.

Мазепини сини. Хмелницького унуки.
Почули сьвіжу кров сі людожерьні птиці.
Химерні идоли химерноі науки.

 

 
И велетень прийшов, и, мов кудесник хмару,

«Розмаяв рукавом» ватагу людожерну…
«Жезлом желізним» пас ненаситну отару,
Зопсовану пашню перебірав по зерну.

 

 

Орав наш переліг и потом обливався:
Великого дознав с погоничами горя;
А гони гнав та й гнав, назад не озирався,
Проводив борону від моря та й до моря.

 

 
И плуг сьвій золотий, леміш сьвій чудотворний

И чересло нове завітував тямущим:
«Робіте з роду в рід хліб добрий, хоч би й чорний,
На дяку правнукам и всім вікам грядущим».

 

 
И велетенський плуг, не мов той скарб заклятий,

Доставсь од багача насьлідникам убогим:
Ніхто не мав снаги з земли ёго підьняти,
Важке ярмо ёго нарвати круторогим.

 

 
И голод був страшний по всій землі плодющій,

Аж вийшла на обліг Німкеня чарівниця.
Носила в серьці жар до праци невгавущий,
Була й уродою и розумом цариця.

 

 
Рекла — и плуг важкий з земли устав-підьнявся,

И повпрягалися воляки круторогі,
И хліб, мов золото, в снопах заколихався,
И копи просьтяглись аж по самі Пороги.