дзвонар

дзвонар

Дзвона́р, ря́, м. Звонарь. Чуб. V. 1154. Ум. Дзвона́рчик.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937