дещиця

дещиця

Де́щиця, ці, ж. Кой-что, нѣчто. О. 1861. XI. Кух. 23. От ми хочемо росказати дещицю про місяць. Дещо. 59. Не вважайте собі на те, що ми невидющі люде, письма не читаємо, а й ми собі дещицю знаємо. Екатериносл. г.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Де́щиця, ці, ж. 1) Кое-что, нечто. О. 1861. XI. Кух. 23. От ми хочемо росказати дещицю про місяць. Дещо. 59. Не вважайте собі на те, що ми невидющі люде, письма не читаємо, а й ми собі дещицю знаємо. Екатериносл. г. *2) Малость, частица. Дав дещицю хліба. Сл. Нік.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Де́щиця, ці, ж. Кое-что, нечто. О. 1861. XI. Кух. 23. От ми хочемо розказати дещицю про місяць. Дещо. 59. Не вважайте собі на те, що ми невидющі люди, письма не читаємо, а й ми собі дещицю знаємо. Екатериносл. г.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937