Далеко од родини...
автор Петренко Михайло Миколайович
З циклу «Слов’янськ», зб. «Южный русский сборник». Опубл.: 1848. 


* * *


       Далеко од родини
І на чужій, немилій стороні
Броджу понурим я за краєм України
І думаю про вас, слов’янськії пісні.
       Один живу поміж чужими,
Нігде собі привіта не найду;
Куди не повернусь, куди я не піду,
       Все я один із вами, жалібними,
       Як той туман, що повесні
       Лягає ранком по долині;
       Отак від вас, слов’янськії пісні,
       Туманить горе на чужині
       Мене, журливого по Україні.
       Чим думаю про вас я більше,
       То тим на серці у мене
       Становиться все гірше, гірше,
І я біжу у поле від нудьги,
       І там на волі, на просторі
       Святі пісні, свою нудьгу
       Горам, долинам віддаю,
       А сам таким заллюся горем,
Що аж ввесь світ покажеться мені
       Нудним, сумним, слізьми облитим,
       Темніше темної тюрми,
       В могилу бачиться заритим!
Ох, тяжко жить на стороні:
       Для тебе тут усі чужії;
       Чужі дівки, чужі пісні,
       І ясне сонечко темніє.
       Чужа, далека сторона
       Мені давно вже опостила;
По всякий час привітлива душа
       Зове туди, де милая родина,
       Уся в садках, та пишная така,
       Мов квіт в невідомій долині, —
       І де пісні слов’янської дівчини
       Кохають серце козака!
       Туди я думку шлю і сльози!
       Коли ж, коли, великий Боже,
       Мене пошлеш на рідний край,
       Де мав я радість, мав я рай.