Давній Тернопіль/“Молода Громада“

Давній Тернопіль
Богдан Остап'юк
“Молода Громада“
Маямі—Торонто: Об’єднання «Тернопільщина» у Філядельфії, 1984

В. Остап’юк

’’МОЛОДА ГРОМАДА” В ТЕРНОПОЛІ (1927-1939) Т-ВО СЕРЕДНЬО- І ВИСОКОШКІЛЬНОЇ МОЛОДІ

Присвячую світлій пам’яті Дорогих Товаришок і Товаришів, які загинули в часі польської, більшовицької і німецької займанщин, пропали без вісті в ’’Червоній Армії” і померли смертю героїв у тюрмах, концтаборах, на полі бою, в Сибірі.

Предтечею ’’Молодої Громади” було тайне студентське Т-во ’’Громада”, основане в Тернополі на весні 1864 р. Саме тому, що членами ’’Громади” були професори тернопільської державної гімназії, які опісля оснували ’’Молоду Громаду”, варто хоч коротко згадати про організацію і працю студентської молоді у цій славній давній ’’Громаді”.

Організатором ’’Громад” в Україні, — пише Барвінський у своїх спогадах, — був Володимир Антонович, відомий професор Київського університету. Він належав спершу до тайної польської, т. зв. ’’хлопоманської” організації. Але коли вона стала підготовляти революційний рух (Січневе повстання 1863 р.), Антонович виступив з тієї організації і створив у Києві українську ’’Громаду”. За прикладом Києва постали ’’Громади” в інших містах України.

Ідею організації ’’Громад” в Галичині привіз студент з Одеси Володимир Барнатович. У Львові основано ’’Громаду” мабуть 1863 р. (прим. Барвінського), до якої належали студенти та питомці духовної семінарії. Війтом "Громади” у Львові вибрано техніка, сина о. Степана Качали Володимира. Душею львівської ’’Громади”, згадує Барвінський, був палкий, здібний та рухливий, навіяний месіанізмом Данило Танячкевич, питсмець духовної семінарії. Він став справжнім апостолом народної ідеї між молоддю, почав широке листування із старшими гімназійними учнями в краю. Таким чином приготовив Танячкевич по гімназійних містах підвалини для заснування Тромад”.

Заходом Михайла Чачковського (згодом пароха в Товстім біля Грималова) основано ’’Громаду” в Тернополі на весні 1864 р. В той час було політичне напруження (польське Січневе повстання), і з тієї причини проголошено стан облоги. Члени ’’Громади” були наражені на небезпеку не лише з боку шкільної, але ще більше з боку військової влади. Одначе ’’Громада” найшла собі приміщення на піддашші кам’яниці Стопчинського, напроти резиденції... полковника. Там почувала себе найбільш безпечно.

Всі члени “Громади“ були дуже обережні, щоб себе чимнебудь не зрадити. Не було жадного писаного статута ані протоколів. Для більшої певности, для збереження тайни та для піднесення святочного настрою духу складав кожен новоприйнятий член ’’Громади” присягу, ”що нічого не зрадить і що весь вік буде трудитися для добра свого народу”. ’’Мене, — пише Барвінський, — впровадив до ’’Громади” весною 1865 р. мій шкільний товариш від першої гімназійної кляси, її перший голова Іван Пулюй (опісля професор і ректор Політехніки в Празі, світової слави винахідник променів радію та електронічних апаратів), — і перед ним зложив я присягу. Наша ’’Громада” була справжньою школою науки рідної мови, літератури й історії, саме тих предметів, яких ми в школі або дуже мало, або й зовсім нічого не могли навчитися. На суботніх, недільних або святочних сходинах виголошували члени ’’Громади” промови, відчити, деклямації. ’’Громада” мала свою бібліотеку, яку з уваги на безпеку переносили з місця на місце”.

Моя бабуня оповідала мені часто про цю ’’Громаду”. У неї були на станції в 1880-90-тих роках гімназійні учні, члени ’’Громаду”. Один час приміщувалася ця бібліотека у нашому домі нау&улиці Дороша. Про це згадував проф. Павло Дяків на годині української літератури у восьмій клясі тернопільської гімназії, в моїй клясі. Він казав, що й сам приходив позичати книжки до нашого дому. Члени ’’Громади” відбували свої святочні сходини з нагоди різних народніх свят, зокрема в честь Шевченка, у стодолах визначних наших міщан таких, як Лотович в Гаях Шляхтинецьких або Лука Чубатий в Гаях Великих.

’’Громада” проіснувала до часу оснування української державної гімназії імени цісаря Франца Иосифа 1-го завдяки старанням посла парляменту Олександра Барвінського. Але фактично вона існувала під різними назвами аж до Першої світової війни. Впродовж свого 50-літнього існування славна ’’Громада“ з честю сповнила своє завдання, виховуючи нашу інтелігентну молодь в українському національному дусі. Таким чином тодішня студентська молодь в умовах австрійської адміністрації, яка у той час в більшості була опанована поляками, все таки мала змогу перейти вишкіл для майбутньої праці на громадській та культ-освітній ниві. З її рядів вийшли славні діячі науки і культури. Згадаймо таких, як О. Барвінський, Іван Пулюй, Іван Горбачевський, проф. Празького університету, перший міністер здоров’я в австрійському уряді, проф. Степан Рудницький, найбільший наш географ, проф. Степан Дністрянський, професор права Львівського університету, д-р Євген Олесницький, великий політик, оратор, оборонець селян, д-р Сидір Голубович, прем’єр уряду ЗУНР, і інші, іцо стали гордістю українського народу.

* * *

Перше, заки я вирішив написати дещо про’’Молоду Громаду”, я звернувся до Товаришок і Товаришів, колишніх членів ”Молодої Громади”, які проживають по цьому боці океану, з метою уточнення деяких даних, додаткових інформацій про діяльність Т-ва тощо.

’’Молода Громада” була національно високосвідома, патріотична організація інтелігентної, середньо- і високошкільної молоді, яка брала живу участь у громадському житті нашого міста. З її рядів вийшло багато чільних діячів, які зайняли провідні становища у нашій збірноті. Багато з тієї молоді загинуло смертю героїв у боротьбі з окупантами, в концтаборах Сибіру, на полі бою. Чи можемо про них забути? Ми, що залишилися поза батьківщиною, горді з того, що були членами "Молодої Громади”. Тому нашим обов’язком є залишити добру згадку про це Т-во для прийдешніх поколінь.

Після Першої світової війни, коли Галичина, на основі рішення Ради Амбасадорів в Парижі 1923 року, перейшла під панування Польщі, почали відновляти в Тернополі свою діяльність Т-во ’’Просвіта”, ’’Українська Бесіда”, ’’Міщанське Братство”, ”Боян”, ’’Сокіл” та інші. Наша студентська молодь, хоч її всюди радо вітали, хотіла створити своє власне Т-во. Але польська адміністрація, особливо поліція, не хотіла дати дозволу. Тоді наші професори, які колись були членами тайного студентського гуртка ’’Громада”, допомогли зорганізувати ”Молоду Громаду”. Вони змогли переконати польську адміністрацію, що, мовляв, вони самі потребують такої організації. Остаточно 10 підписів професорів та інших громадських діячів під петицією і проектом статуту виклопотали дозвіл на оснування ’’Молодої Громади”. Сьогодні немає змоги точно встановити, хто підписав цю петицію, бо всі ці основоположники давно відійшли у вічність. До цих благородних основників належали приблизно: проф. Іван Боднар, д-р Никифор Гірняк, проф. Іван Галущинський, д-р Лев Цегельський, проф. Ілярій Брикович, проф. Павло Дяків, о. д-р Микола Конрад, д-р Степан Брикович, д-р Василь Бачинський та інші.

Варто при цьому згадати, що багато праці в організацію ’’Молодої Громади” вклали покійний Василь Онуферко і Франц Колодій. Вони були неначе зв’язковими між громадськими організаціями та ’’Молодою Громадою”. Обидва брали дуже активну участь у громадському житті. Чимало праці вклали у відновлення бібліотеки ’Тіросвіти”, сортуючи і випозичаючи книжки. За їх жертовну працю часто арештувала їх поліція і запроторювала в тюрму. Василь Онуферко загинув у більшовицькій тюрмі, а Франц Колодій перебуває по цьому боці океану і далі бере активну участь у громадському житті.

Перші Загальні Збори "Молодої Громади”, на яких затверджено статут Т-ва, відбулися в липні 1927 року в залі читальні ’’Просвіти”. Я, що в тому році здав іспит зрілости, був присутній на цих основуючих Зборах. У члени Т-ва вписалося на Зборах понад 50 осіб, здебільша студенти високих шкіл, які з запалом взялися до розбудови та організаційного життя Т-ва.

Першим головою обрано одноголосно д-ра Василя Бачинського, колишнього сотника УГА, адвокатського конципієнта д-ра Степана Барана. Він зумів вдержати дисципліну та порядок р Т-ві, по-дружньому ставився до всіх членів, не зважаючи на велику різницю віку. Кожної суботи відбувалися ширші сходини Т-ва, на якяих студенти виголошували або читали свої доповіді, після яких відбувалися оживлені дискусії. Згодом ставився до всіх членів, не зважаючи не при Т-ві зорганізовано кілька секцій, про які годиться хо^ коротко згадати.

І. Жіноча Секція. З уваги на велике число жінок, які належали до Т-ва, створено окрему Жіночу Секцію. Ця секція дуже гарно розвивалася, а її праця та діяльність у різних громадських організаціях запишеться золотими буквами в історії давнього Тернополя. Засновницею жіночої секції була Калина Танчаківська. Вона зорганізувала також жіночий хор, що ним диригувала. Ніжної вдачі, піяністка, поетеса — вона під час прогулянок у поблизькі Гаї Великі імпровізувала вірші, які присвячувала своїм подругам. Згодом секцію очолювали: д-р Галя Скорецька, мґр. Оля Мариняк, Орися Б., Ольга Зюлковська-Остап’юк, Галя Змрочок-Кутова, Марійка Руда-Солонинкз Катруся Кручова-Мурій та інші. До важливих завдань тієї сек ції належала в першу чергу допомога політичним в’язням; збірки на різні національні та політичні цілі. Кожний з нас колишніх членів Т-ва, пам’ятає, як наші працьовиті Товаришки приготовляли й носили харчі, обіди політичним в’язням, передавали їм книжки, листи і, що найважливіше, знаходили спосіб передавати важливі інформації, які їм допомагали у судових процесах. Не раз вистоювали вони терпеливо годинами перед брамою суду чи тюрми, щоб все це передати нашим ’’хлопцям”. Майже кожної неділі чи свят переводили збірки (хоч ми, хлопці, також їм помагали) перед брамами наших церков, громадських будинків, на вулицях міста, не зважаючи на погоду. До активних учасниць тієї секції впродовж її існування належали: мгр. Марійка Боднар-Ржепецька зі своїми сестрами; Марійка Руда-Солонинка, вязень польських тюрем, голова ”Ліґи Визволення України”, заступниця голови СФУЖО; Ґеня Петерзіль, замучена ґестапом у Києві; сестри Фалендишівні; Марійка Мельничук-Кубів; Галя Змрочок-Кутова; сестри Щурківні; Міля Л.; Стефа Ф.-Решетуха; Оля Дорожинська; Оксана Стецько-Романишин; Зеня та Марійка Юськевичі, замучені разом зі своїм братом, лікарем Богданом, у більшовицькій тюомі; Галя Мороз; Оленка і Оксана Сіяки; Леся Кметь-Ямрозик та інші (якщо кого поминув, прохаю вибачення). Заходом жіночої секції зорганізовано в 1931 р. кухню для політичних в’язнів. Ту кухню вели: Рома Романюк-Турянська, Марійка Мурій, Дозя Бручковська, Міля Артим’як-Юрчук, Марійка Затирка та інші. Жіноча секція відбувала свої окремі сходини, на яких виголошувано доповіді, відзначувано роковини визначних українок-героїнь. Члени тісно співпрацювали з місцевими організаціями, зокрема із ’’Союзом Українок”, ’’Просвітою”, ’’Рідною Школою”, ’’Соколом” та іншими. Ця надзвичайна діяльність надіих Товаришок у різних ділянках громадського життя Тернополя була сіллю в очах польської поліції. Багато з них арештовано, і вони просиджували кількома наворотами в тюрмі. їхня жертовна праця та допомога братам-політв’язням залишиться назавжди у нашій пам’яті.

2.Культ-освітня Секція. Члени секції влаштовували доповіді не лише в ’’Молодій Громаді”, але також і в інших товариствах. Дуже часто на запрошення секції давали реферати в "Молода Громада“ ч. 2 Прогулянка членів "Молодої Громади“ у Гаї, у лісі Богдана Остап'юка в 1935 р.

”Молодій Громаді” лікарі д-р Іван Яворський і д-р Теодор Мисюк, д-р Володимир Лисий, д-р Микола Мелінишин та інші. Завданням секції було ввести нашу молодь в науково-громадський світ. Вона була неначе кадрою, вишколом майбутніх промовц/в, бесідників, культ-освітніх робітників. Дуже часто референтом в ділянці ідеологічній був Ярослав Стецько, відомий сучасний політичний діяч і голова проводу ОУНр. Не раз палка дискусія виробляла у членів здоровий погляд на різні ділянки науки чи політики.

3. Літературна Секція (етнографічна). Цю секцію створили наші студенти-славісти. Варто згадати про таких ентузіястів літератури, дослідників мови, звичаїв, народньої словесности, пісень, як мґр. Володимир Решетуха, мґр. Лев Сковронський, мґр. Мирослав Семчишин, мгр. Омелян Омецінський та інші. Всі вони з великим запалом взялися до праці, виготовляли різні правильники, за якими треба було збирати матеріяли про наші говори, народні звичаї, пісні тощо. Це була справжня науково підготована секція.

4. Імпрезово-забавова Секція. її метою було влаштовувати забави, вечерниці, фестини, прогулянки тощо. Кожного року вліті робила ’’Молода Громада” фестини у Гаях Великих. У тих фестинах брали участь старше громадянство, шкільна молодь, члени ’’Сокола” та інші. Дуже часто після фестину збиралася гімназійна молодь чоловічої державної та жіночої ’’Рідної Школи” у колони і під такт стрілецьких пісень маршувала домів.

Здавалося — пісні уприємнювали довгу, 5-кілометрову дорогу (від Гаївського парку до центру міста), вони неначе скорочували цю віддаль. Ніхто не відчував утоми, навпаки, всі були у веселому, бадьорому настрою. Взимку влаштовувала ’’Молода Громада” традиційні репрезентативні карнавалові вечерниці, які втішалися великою симпатією усього громадянства. На вечерниці з’їжджалася молодь не лише з довколішніх сіл, але також із Збаража, Скалата, Ррималова, Підволочиськ, Теребовлі та Зборова. Гарна заля ’’Української Бесіди”, де відбувалися вечерниці, була прикрашена знаменитими декораціями, що їх виготовляли наші малярки: мгр. Оля Мариняк та Орися Б. Оля Мариняк закінчила Варшавську Академію Мистецтв. Вона належала у Варшаві до мистецького гуртка ’’Спокій”. На жаль, відійшла від нас у повному розквіті своєї молодосте. Прибутки з усіх імпрез ішли звичайно на ’’політв’язнів”, ’’Рідну Школу”, ’’Просвіту” та інші громадські потреби.

5. Самоосвітня-відчитова Секція. Цю секцію оснував інж.

Василь Вацик, якому згодом помагав Степан Кутовий. Метою секції було заправляти молодих членів до виступів на суспільно-громадському форумі. Вона мала приготовляти молодь шляхом самоосвіти приготовляти доповіді, брати голос у "Молода Громада“, Члени "Молодої Громади“ після вечерниць з "Котильйоном“ ЗО сзрпня 1930 р. в залі Української Бесіди“.

кусіях, критиках тощо. Члени секції виголошували реферати у ’’Робітничій Громаді”. Вони звернули особливу увагу на це товариство, бо туди почали закрадатися комуністичні впливи.

б.Театральна Секція (Аматорський гурток). В останніх роках існування ’’Молодої Громади” постала театральна секція, режисером якої був Іван Ивечек, працівник воєвідського уряду. Він підготовив п’єсу ”Ніч під Івана Купала” і намалював декорації на сцену. Хорових і сольових пісень навчав ентузіяст співу Володимир Менціиський, помічник диригента ’’Бояна”, працівник ’’Повітового Союзу Кооператив”. Оркестру організував Артим Луговий. В ролях виступали Галя Топольницька-Філінська, Стефа Збир-Штик, Франц Наумик, Богдан Філінський та інші. Цю вдалу п’єсу поставлено на сцені ’’Міщанського Братства”. Згодом очолив аматорський гурток Володимир Лучків (пізніше український католицький священик; помер 1 червня 1978 р. в Канаді). Він їздив з виставою ‘’Куди вітер віє” до довколішніх сіл Тернополя. До аматораматорського гуртка належали іце Володимир Постригам, Меланія Кучерська-Заставна, Зубиківна, Гринкевичівна (дочка Онуфрія Гринкевича), Геня Кучер та інші.

7. Секція "Відродження”. Головою тієї секції була Марійка Руда-Солонинка. Члени секції писали і читали реферати про шкідливість алькоголю та тютюну для здоров’я. Ця секція була одною з клітин головного Т-ва ’’Відродження” у Львові.

8. Спортова Секція. Одною з останніх секцій, що її основано в 1934 р., була спортова секція. Ентузіястами тієї секції і зокрема КЛК (’’Карпатсько-Лещатарського Клюбу”) були: мґр. Зенон Скородень, Роман Лукасевич, інж. Омелян Брикович, Ростислав Омецінський, Роман Мельничук та інші. Члени секції придбали ’’лещатарське” (лижварське) спорядження і в кожну пригожу зимову погоду вибиралися до Гаїв Великих, де був добрий терен до з’їздів. До цього гуртка ’’лещатарів” пристали також наші товаришки-спортсменки, які полюбили цей зимовий спорт. Крім цього, ходили члени також ковзатись на майдан ’’Сокола” або на став, який часом замерзав грубою верствою льоду. Деякі члени ’’Молодої Громади” належали до спортового Т-ва ’’Поділля”. До грачів ’’Поділля” належали Ярослав Климовський, Тройнар, Зенон Юрчинський, Степан Фарміґа, Олійник, Змрочок, Рудий та інші. Члени секції належали також до ’’Сокола”, в якому створено окремий студентський відділ. Таким чином члени ’’Молодої Громади” плекали не лише культуру духу, але також і тіла, згідно з гаслом: ”у здоровому тілі здорова душа”.

9. Чоловічий хор. Інж. Богдан Філіннський зорганізував чоловічий хор, що його диригентом був спершу Володимир Менцінський, а опісля Володимир Майківський. Цей хор виступав на концертах, національних святах та інших починаннях. На Різдвяні свята хор ’’Молодої Громади”, поділившись на 2-3 групи, ходив колядувати на ’’Рідну Школу”, ’’Просвіту”, ’’політичних в’язнів” та інші цілі.

Другим з черги головою ’’Молодої Громади” був д-р мед. Тадей Сай. Він пізніше, після повороту із Сибіру, був керівником туберкулічної клініки в Тернополі. Помер в 1972 р. в Тернополі. Третім головою був д-р мед. Ярослав Кучерський, що опісля був лікарем у Надвірній, його розстріляло гестапо в Станиславові як закладника в 1943 р. З черги очолювали ’’Молоду Громаду” інж. Богдан Філінський (двічі), мґр. Богдан Мурій, мґр. Володимир Постригач, мґр. Василь Куріца. Останнім головою аж до приходу більшовиків був о. д-р Петро Романишин.

До найбільш активних членів Т-ва, які часто були в управі, належали: Ярослав Кубів, довголітній незмінний касир, мґр. Іван Решетуха, д*р Ярослав Шав’як, о. мґр. Микола Збир, мґри Кость і Юліян Бачинські, мґр. Осип Янкевич, інж. Василь Вацик, мґр. Артим Луговий (замучений більшовиками), мґр. Ярослав Отецько, мґр. Осип Сливинський, мґр. Зенон Скородень, інж. Омелян Брикович, Богдан Остап’юк, останній заступник голови, та інші.

Члени Т-ва брали живу участь у місцевих культурно-освітніх організаціях, виїздили на села з відчитами або як делегати ’’Просвіти” чи ’’Рідної Школи” на Загальні Збори. Інженериаґрономи Філінський та Вацик працювали в селах повіту з рамени ’’Сільського Господаря”, проводили різні курси, навчаючи селян нових метод раціонального господарства на ріллі. Опікувалися могилами УСС-ів та воїнів УГА, упорядкували їхні могили на місцевому цвинтарі, насаджували декоративні кущі та квіти. В часі Зелених Свят брали участь у походах, несли вінки і квіти, наражуючи себе дуже часто на різні шикани польської поліції і арешти.

’’Молода Громада” ніколи не мала своєї власної домівки, а піднаймала приміщення в місцевих організаціях. Перша домівка містилася в читальні ’’Просвіти”, згодом в домі ’’Українбанку”, у старім домі фундації Туринів, на першому поверсі ’’Міщанського Братства” і вкінці в парафіяльному домі (в підвалі), де жив парох о. крилошанин Володимир Громницький. Звичайно наші громадські організації не брали грошей за чинш, лише треба було платити за світло, воду та впорядкування приміщення.

У дружній, товариській атмосфері проводили свої вечори молодогромадяни в домівці Т-ва. Вони читали часописи, журнали, грали в шахи та інші товариські забави. Інколи під звуки радія чи грамофонних пластинок танцювали. Не раз під боком польської поліції (домівка ’’Українбанку”) відбувалися тайні сходини УВО, а опісля ОУН, бо наша молодь ненавиділа окупанти і за акцію поліції відплачувалася контракцією. Одначе вся ця багатогранна діяльність Т-ва обірвалася з приходом більшовиків. 57 років минуло цього 1984-го року з того часу, як постала наша ’’Молода Громада” в давньому Тернополі. За цей проміжок часу виросло більше як два покоління. Всі ми, що опинилися поза батьківщиною, по цьому боці океану в США, Канаді чи в інших поселеннях у вільному світі, пережили страхіття Другої світової війни, перейшли твердий скитальський шлях. Ми включилися у громадське життя країн нашого поселення, але ніколи не можемо забути нашої батьківщини України, нашого рідного міста, села. В час відпочинку, на дозвіллі, у тіні дерев чи над рікою, океаном, або часом у вечірню годину, після праці, згадуємо минуле. Перед нами оживають юні роки нашої молодости. Неначе у калейдоскопі або на фільмовій стрічці з’являються перед очима картини, події, веселі та радісні хвилини, які ми колись молодими пережили на концертах, забавах, вечерницях, що їх влаштовувала ’’Молода Громада”.

Чи пригадуєте собі, Дорогі Товаришки і Товариші, ті радісні хвилини восени 1938 року, коли постала Карпатська Україна? Ми всі, засівши довкола радіоприймача в домівці ’’Молодої Громади”, з великим захопленням слідкували за кожною вісткою. Це був час великого підйому духу, надії та радости. Але як страшно, з болем серця переживали ми пам’ятні березневі дні 1939 р., коли наші герої — Карпатські Січовики боронили до останнього нашу Срібну Землю, і як серце краялося з болю, коли Хуст замовк.

Пізніші швидкі події довели до великого напруження між нами і поляками. Арешти і заслання наших громадян до горезвісної Берези Картузької ще збільшили це нервове напруження. Збільшила його трагічна подія, що сталася на вул. Шептицьких опівдні, коли від кулі польського поліцая згинув без найменшої провини сл. п. Євстахій Бідованець. Ця жахлива подія викликала страшну ненависть до поляків, тим більше, що тому посіпаці і волос не впав з голови. 1 вересня вибухла війна між Польщею і Німеччиною. Зі сходу сунули нові ’’визволителі” — більшовики, які увійшли до Тернополя 17 вересня того ж року. З цим днем закінчила свою діяльність ’’Молода Громада”.

Нехай цих кілька рядків, які я написав про нашу ’’Молоду Громаду”, залишаться для нас, останніх, вже небагатьох живих членів цього Т-ва, незабутнім спогадом нашої молодости, яку ми провели на Рідній Землі в Тернополі. А для наших дітей та внуків нехай будуть вони заповітом, як треба жити і працювати для свого народу.

Щиро дякую за поради, уточнення деяких подій, доповнення Товаришкам: сл. п. Марусі Рудій-Солонинці, Оксані Стецькб-Романишин, сл. п. Марійці Стецюк-Шепертицькій і Товаришам: сл. п. Іванові Решетусі, Богданові Філінському, інж. Василеві Вацикові, сл. п. Степанові Кутовому, сл. п. Дизьові Чубатому і о. д-рові Петрові Романишинові за випозичення знімок.

Колишні члени ’’Молодої Громади”, які відійшли у вічність.

1. Емілія Артим’як-Юрчук 2. Євстахій Бідованець 3. Оля Брикович-Лугова-Решетуха 4. Інж. Омелян Брикович 5. О. Юрій Будний 6. Мґр. фарм. Захар Вацик 7. Д-р вет. Володимир Вацик 8. Д-р вет. Мирон Вацик 9. Богдан Гірка 10. Д-р Степан Годований 11. Д-р мед. Осип Дзядів 12. Стефанія Дзядів 13. Студ. фарм. Іван Завадович 14. о. мґр. Микола Збир 15. Олена Змрочок-Кутова 16. о. Мар’ян Кашуба 17. Богдан Кернач 18. Юрій Ковальський 19. Теодосій Копачівський 20. Тома Кордуба 21. Мґр. Петро Кравченюк 22. Катря Кручова-Мурій 23. Ярослав Кубів 24. Мґр. прав Василь Куріца 25. Д-р ме£. Ярослав Кучерський/ 26. Емілій Кучерська-Заставна 27. Мґр. Ярослав Логин 28. Мґр. прав Артим Луговий 29. Ярослав Луговий 30. Роман Лукасевич 31. о. Володимир Лучків 32. Антін Малюца 33. Іван Малюца 34. Мґр. Ольга Мариняк 35. Мґр. Кость Мариняк 36. Іван Мариняк 37. Марійка Мельничук-Кубів 38. Іван Мітрінґа 39. Галя Мороз 40. Мґр. Богдан Мурій 41. Марія Мурій 42. Д-р вет. Франц Наумик 43. Євген Ничка 44. Ростислав Омецінський 45. Василь Онуферко 46. Василь Охримович 47. Марійка Перчишин 48. Ольга Петриця 49. Євгенія Петерзіль 50. Василь Послушний 51. Соня Постригач 52. Степан Ревуцький 53. Мґр. Володимир Решетуха 54. Мґр. прав Іван Решетуха 55. Євгенія Руда 56. Марійка Руда-Солонинка 57. Володимир Сай 58. Д-р мед. Тадей Сай 59. Мґр. Лев Сковронський 60. Мґр. Володимира Скородень-Куріца 61. Мґр. прав Зенон Скородень 62. о. д-р Володимир Стецюк 63. Марійка Стецюк-Шепертицька 64. Калина Танчаківська 65. Іван Тройнар 66. Ірина Тройнар-Фоґель 67. Софрон Федів 68. Василь Федів 69. Мґр. Роман Філінський 70. Мґр. Тадей Чорній 71. Д-р мед. Степан Чубатий 72. Степан Чубатий (вчитель) 73. Мґр. Денис Чубатий 74. Мґр. фарм. Степан Шустакевич 75. Омелян Щурко 76. Д-р вет. Зенон Юрчинський 77. Д-р мед. Богдан Юськевич 78. Зеновія Юськевич 79. Марія Юськевич 80. Інж. Іван Ямрозик 81. Мґр. прав Володимир Ячмінський


Ця робота перебуває у спільному надбанні в Сполучених Штатах, оскільки it was published in the United States between 1978 and March 1, 1989 without a copyright notice, and its copyright was not subsequently registered with the U.S. Copyright Office within 5 years. Unless its author has been dead for several years, it is copyrighted in the countries or areas that do not apply the rule of the shorter term for US works, such as Canada (50 pma), Mainland China (50 pma, not Hong Kong or Macau), Germany (70 pma), Mexico (100 pma), Switzerland (70 pma), and other countries with individual treaties. See this page for further explanation.