гучок

гучок

Гучо́к, чка́, м. 1) Загонщикъ при облавѣ. Левч. 135. 2) Игрушка: волчокъ. 3) Особаго рода игрушка изъ кости. 4) = Гупало 2. Вх. Пч. II. 8. 5) Насѣк. = Бурчало. Вх. Пч. I. 7. См. Гук 3. знач. и слѣд.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Гучо́к, чка́, м. 1) Загонщик при облаве. Левч. 135. 2) Игрушка: волчок. 3) Особого рода игрушка из кости. 4) = Гу́пало 2. Вх. Пч. II. 8. 5) Насек. = Бу́рчало. Вх. Пч. I. 7. См. Гук 3 знач. и след.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Гучо́к, чка́, м. 1) Загонщик при облаве. Левч. 135. 2) Игрушка: волчок. 3) Особого рода игрушка из кости. 4) = Гупало 2. Вх. Пч. II. 8. 5) Насек. = Бурчало. Вх. Пч. I. 7. См. Гук в 3-ем знач. и след.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937