гуком

гуком

Гу́ком, нар. 1) Много. Дід бабу дрюком: йому меду гуком. Ном. № 13968. Гуком бараболі. Грин. III. 556. Тепер у мене гуком свиней. Г. Барв. 420. *2) Голосом, криком. Викликає козак дівку не гуком, а свистом. Пир. у., Кононівка.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Гу́ком, нар. Много. Дід бабу дрюком: йому меду гуком. Ном. № 13968. Гуком бараболі. Грин. III. 556. Тепер у мене гуком свиней. Г. Барв. 420.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Гу́ком, нар. Много. Дід бабу дрюком: йому меду гуком. Ном. № 13968. Гуком бараболі. Грин. III. 556. Тепер у мене гуком свиней. Г. Барв. 420.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937