Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Витяги з листів/XXI

◀ XX

Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Витяги з листів XXI (Григорій Сковорода) пер.: Гната Хоткевича

XXII ▶

XXI.

(З листа до С. Н. Дятлова при пересилці рукопису „Вдячний Еродій“).

Проживаючи дні життя свого по Сираховому типіку — „блажен муж, що в премудрости умірає і що в розумі своїм поучається святині, розглядаючи її в серці своїм і розуміючи сокровенная її“ — сплів я у сім 1787 році оцю маленьку плетеницю, названу „Вдячний Еродій“. Се тобі дар, друже. Прийми сього Еродія по Еродієвому; прийми парящого сам парящий; прийми серцем Еродієво серце, птиця птицю. Ти ж батько і сам своїх дітей виховуєш, отже в сій плетінці знайдеш для молодого розуму твоїх пташат опріснок від сих хлібів: „хліб серце людині укріпить“. Посій в серця твоіх малих те зерно що знаходиться в нас щось дивне, чудне й преславне і воно конче явиться у свій час, треба тільки ждати з благоговінням, яко раби Господа свого. Бог — то серце вселенної; а наше серце для нас єсть Господь і Дух. І твої дітки, пізнавши з часом сю істину і очарувавшися її красотою, не будуть погано й біснувато гонятися за мирською суєтою і в усіх неудачах своїх зможуть потішити себе сею Давидовою пісенькою: „Вертайся, душе моя, до спокою твого і стежки твої в самій тобі успокоють тебе з Ісаією“. Бо нічим безодня ота, серце наше, не задовольняється хіба само собою — і от тоді й починає в нім сіяти вічної радости весна. Отаке серце давши птенцям твоїм, будеш їм справжнім батьком, а діти твої будуть справжніми вдячними, благочестивими й самозадоволеними Еродіями.

Треба би тут сказати кілька слів про Еродієву природу. Еродії подібні до журавлів, але мають світліше перо і коральовий або світло-червоний ніс. Вони — непримиримі вороги зміям і буфонам, тоб-то ядовитим жабам. Імя се — Еродіос — є грецьке; означає — „боголюбний“. Инакше зветься — пеляргос або ерогас; по-латині — кіконіа, по-польски боцян, по-українськи гайстер. До богословія попала ся птиця через вдячність, прозорливість і чоловіколюбність. Згадує її Давид і Єремія. Сі птахи бережуть і годують своїх старих родителів, гніздяться по домах, на кирках, на їх шпіцах та турчях, тоб-то горницях, пірамидах, теремах, вільна вільно. Перший символ дає ся птиця сей: сидить у гнізді на храмі святім положенім. А під образом підпис: „Господь утверждення моє“. Другий символ — стоїть один Еродій, а підпис: „нема нічого сильнішого над благочестя“. Третий символ: Еродій терзає гадюку; підпис: „не вернуся, доки вони не погибнуть“. Оці три символи нехай будуть знаменієм, гербом і печаттю сеї книжки.