Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Витяги з листів/VI

◀ V

Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Витяги з листів VI (Григорій Сковорода) пер.: Гната Хоткевича

VII ▶

VI.

(З листа до невідомого).

Господь Бог твій у тобі. Держися сього царствующого в нас каменя — він наша пристань, а світ нехай шукає де-инде собі помочи й утіхи, нехай хвилюється у своїм потоці, бо то все сотворене, а сотворене є лід і вода непостійна, хоч то й єсть основа й надія для людей безсердечних, про котрих писано: „ріка текуща — основа їх“. Ти ж, чоловіче Божий, тікай від того, й держися любови. Все проходить — а любов ніколи. Всі тебе покинуть, окрім Того любимого що в тобі. Се Він стоїть за стіною нашою, се Він дає світло в тюрмі нашій. І коли схвилюється море, коли взиграє плоть і кров, коли повіють вітри смертельного страху — не біжи шукати помочи по вулицях та по чужих домах, а увійди в середину самого себе, пройди мимо плоті й крови, мимо всяку тлінь і дрянь — і настане для тебе спасенна Пасха. І прийдеш ти наверх, де є Отроча; Отроча тому, що не старіється. Там кричи до Нього, галасуй, стукай, буди — Він хоче, щоб ми Його просили і удає наче спить, а се для того, щоби біда наша й горе навчили нас де шукати Його.