Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Витяги з листів/V

◀ IV

Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Витяги з листів V (Григорій Сковорода) пер.: Гната Хоткевича

VI ▶

V.

(З листа до невідомого; 6 марта 1785 року).

Дух велить побалакати з тобою трошки, давши до того притоку й час.

Скажи міні, друже, чи ти здоровий? Не питаюся про тіло, а от чи не втратив ти досі самого себе, тоб-то думок твоїх і серця твого? Кажеш ти: мислі мої й сердце зі мною. Вірю. Серце завжди має бути з тобою, бо воно єсть людина. Не гадайте, що нещастя приходить зовні, воно в вас і в нас, а „те що приходить зовні — не сквернить людини“. Чому ж неможна і на відворот сказати — те що приходить зовні не може унещасливити? А що ж нас сквернить і нещасливить? Те, що виходить із серця. Отже бачиш, що в середині нас і щастя і нещастя.

А яке ж може бути знаменіє спокійного й блаженного серця? Таке ж що й здорового тіла: зі смаком їсти, добре спати й завжди бути веселому. Апостол Павел так означає здоровья серця: „радуйтеся безперестанно, о сій радости молітеся, за все дякуйте“. Коли таке серце маєш, то ти не ветхий єси чоловік і не гроб поваплений, але цілий, нетлінний і новий.