грабар

грабар

Гра́бар, ря, м. 1) Землекоп, лопатник. 2) Гробокопатель. Звелів наш полковник іти грабарям помагати побитих ховати. Федьк. А грабарові дам стару кожушину, щоби на мені висипав велику могилу. Грин. III. 285.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937