гоц

I. Гоц, го́ца, меж. Скок! гоп! (при прыганьи, танцах). Не кажи гоц, поки не перескочеш. Чуб. I. 246. Гоца драла, гоца драла. Ном. № 12517.

*II. Гоц, ца, м. Обрыв на воде, водоворот. Люті габи збили Марічку з ніг, кинули потім на гоц і понесли поміж скелі в долину. Коцюб. «Тіні заб. пред.».

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28


Го́ц, го́ца, меж. Скок! гоп! (при прыганьи, танцах). Не кажи гоц, поки не перескочиш. Чуб. I. 246. Гоца драла, гоца драла. Ном. № 12517.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937


Го́ц, го́ца, меж. Скокъ! гопъ! (при прыганьи, танцахъ). Не кажи гоц, поки не перескочеш. Чуб. I. 246. Гоца драла, гоца драла. Ном. № 12517.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924