городовик

городовик

Городови́к, ка́, м. 1) Горожанинъ, мѣщанинъ. Драг. 68. 2) Такъ называютъ въ Херсонской и Екатеринославской губерніяхъ полтавцевъ и черниговцевъ. Черноморцы такъ называютъ жителей Украины. Поп. 110.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Городови́к, ка́, м. 1) Горожанин, мещанин. Драг. 68. 2) Так называют в Херсонской и Екатеринославской губерниях полтавцев и черниговцев. Черноморцы так называют жителей Украины. Поп. 110. *3) Городовой, полицейский. Прийшли два городовики, хотять його заарештувати. Крим.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Городови́к, ка́, м. Горожанин, мещанин. Драг. 68.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937