гнида

гнида

Гни́да, ди, ж. Зародыш вши, гнида. Ном. № 1861. *То дарма, що воша тне, а досадно гнида точить. Нар. посл. Пирят. у., Кононівка. Ум. Гни́дка.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Гни́да, ди, ж. Зародыш вши, гнида. Ном. № 1861. Ум. Гни́дка.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Гни́да, ди, ж. Зародышъ вши, гнида. Ном. № 1861. Ум. Гни́дка.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924