глузівник

глузівник

Глузівни́к, ка́, м. Насмешник. Парубки глузівники все було з старого шкилюють. Харьк.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937