Геніяльні кристали/Еротичний сполох

Геніяльні кристали
Валер'ян Поліщук
Еротичний сполох
Київ: Видавництво письменників „Маса“, 1927
ЕРОТИЧНИЙ СПОЛОХ

Людмилі Трафимовській


Білим вінчиком магнолія накрилась,
Пелюстки невинними руками
Просять їх любити й не займати,
І благаючи слізьми запахів плачуть.

Велетенська квітка білим плаєм
Розляглась на глянсуватім листі.
Вогкі ткані мов сукна тонкого
Ритовинами жилок побрались.

На білявих грудях молодої,
Увінчаної спрагою і коханням,
Рожеватий крем живого тіла
Ледве чутним проступає тоном.

Наче тіло ніжне і тужаве
Віддає, не знаючи для кого —
Геть розкинула в жадобі білі ноги
Показати очам таємницю сполу.

Розкриваючи без сорому своє хотіння,
І в мені підводить огненосний гамір,
Роздуває еротичний сполох
У крові моїй білявими ногами.


Доторкнись до неї — то іржа болюча,
Мов проказа бура, її вкриє тіло.
За надмірно-хворобливу пристрасть
Вона болями й тоскою платить.

А краса стискається і бухне
В її персах — пупляху тугому,
Щоб чекання млосне розірвати
У могутній ароматний заклик.

І в потокові тому труйному
Упаде на постіль голова безсила,
І уродиться продовженого роду
Насінньова зав'язь — ціль природи.