геній (слово)

геній

Ге́ній, нія, м. Геній. Не чути в його словах дихання генія. К. Іов. XV.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Геній — 1) надзвичайно талановита людина; 2) добрий чи лихий дух (янгол, чорт).

Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів / склав В. Доманіцький. Київ: Товариство «Просвіта», 1906

Ге́ній, нія, м. Гений. Не чути в його словах дихання генія. К. Іов. XV.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Ге́ній, нія, м. Гений. Не чути в його словах дихання генія. К. Іов. XV.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937