Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./43

◀ Унів. Макс. Ілляшенка полк. лубенського на с. Тliски, 1677. 11. Х.

Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр. Унів. І. Брюховецького на с. с. Хитці, Луку й Тишки, 1664. 12. VII. (Іван Брюховецький)

Лист Єремії Корибута Вишневецького на с. Мгар, 1636. 3. Х. ▶

Київ: 1931

[97] Унѣверсалъ гетмана Івана Бруховецкого на Хицу, на Луку и на Тишки, наданный року 1664, iюля 12 дня (16).

Іванъ Бруховецкый гетманъ эъ вѣрнимъ войскомъ его царского пресвѣтлого величества Запорожскимъ.

Всей старшинѣ и чернѣ вѣрного войска его царского пресвітлого вели чества Запорожского, аменовите пану полковникови лубенскому, сотникомъ, атаманом и всему товариству того жъ полку, такъже и войтови, бурмистрамъ ившелякой кондицій людемъ и кому колвекъ будетъ показанъ сей унѣвер салъ нашъ до вѣдомости доносимъ, поневажъ небожчикъ Богданъ Хмелниц кый, онъ славный гетманъ вѣрного войска его царского пресвѣтлого вели чества Запорожского, зъ побожности своей села прозиваемій Тишки, Луки, Хицѣ в тракте^[1]) Лубенскомъ для вшелякого послушенства монастиревѣ святому Мгарскому и в немъ зостаючимъ велебному въ богу господиномъ отцемъ ігуденонъ и братій зостачой надалъ и своймъ унѣверсаломъ ствердилъ. Прето в тоа позбожности^[2]) нашое нѣчого не уймуючи антецессора нашого небожчика Богдана Хмелницкого, славного гетмана вѣрного войска его царского пресвѣтлого величества Запорожского, той унѣверсалъ ствержаемъ, и при тихъ селахъ велебного въ богу господина отца ігумена мгарского заховуемъ, хотячи того пилне абы в тихъ селахъ помененних Тишках, Лукахъ, въ Хи цяхъ ведугъ звичаю давнего въшелякое послушенство мужеве отдавали не поносячи нѣ од кого якото от пана полковника лубенского, сотниковъ, ата мановъ того жъ полку и найменшое кривди из повинности, належаҷое од мона стира не видиралъ и до належнихъ пожитковъ своихъ из тихъ селъ не ви тягалъ и до жаднихъ послушенствъ своихъ не приписивалъ, сурово приказуем^[3]), але жебы при особливой ласцѣ такъ антецессора нашего, яко и при ласцѣ нашой при помененнихъ селахъ заховани были велебный въ богу отецъ ігуменъ из братіею того ж монастира Мгарского зо всею братіею, що не иначей абы было под [не) ласкою нашего и на спротивляючихъся сроксимъ каранъямъ войсковимъ приказавши. Данъ въ Каневѣ, дня 12 iюля, 1664 году^[4]).

В подлинномъ подписано тако: Іванъ Бруховецкый, вишменованный гетман.

Мѣсто печати рейментарской

---

1. Написано-трактате.
2. Спочатку було написано — в той збожности.
3. Написано — приказуюм.
4. Написано-гоку.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні. Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала в суспільному надбанні в Україні Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні, де авторське право діє протягом життя автора плюс 70 років. Автор помер у 1939 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.