ген
|
|
Ге́н, нар. 1) Вон там. На небі чистому ген хмара бовваніє. Греб. 367. Ген там на долині під могилою огонь палає. Рудч. Ск. II. 18. 2) Ген-ген. а) Далеко-далеко. Пійдем ген-ген на гору. Маркев. 33. б) Очень, сильно. Мотря таки ген-ген забарилась. Св. Л. 176. 3) Как существительное: название детской игры, состоящей в бросании ножа (с кулака, с ладони, с головы, зубами) так, чтобы он воткнулся в землю. КС. 1887. VI. 474. Мил. 55. Не отсюда ли и выражение: да́ти ге́ну — сильно побить? Мнж. 168.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Ген, нар. 1) Вон там. На небі чистому ген хмара бовваніє. Греб. 367. Ген там на долині під могилою огонь палає. Рудч. Ск. II. 18. 2) Ген-ген: а) далеко-далеко. Підем ген-ген на гору. Маркев. 33; б) очень, сильно. Мотря таки ген-ген забарилась. Св. Л. 176. 3) Как существительное: название детской игры, состоящей в бросании ножа (с кулака, с ладони, с головы, зубами) так, чтобы он воткнулся в землю. КС. 1887. VI. 474. Мил. 55. Не отсюда ли и выражение: да́ти ге́ну — сильно побить? Мнж. 168.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Ге́н, нар. 1) Вонъ тамъ. На небі чистому ген хмара бовваніє. Греб. 367. Ген там на долині під могилою огонь палає. Рудч. Ск. II. 18. 2) Ген-ген. а) далеко-далеко. Пійдем ген-ген на гору. Маркев. 33. б) очень, сильно. Мотря таки ген-ген забарилась. Св. Л. 176. 3) Какъ существительное: названіе дѣтской игры, состоящей въ бросаніи ножа (съ кулака, съ ладони, съ головы, зубами) такъ, чтобы онъ воткнулся въ землю. КС. 1887. VI. 474. Мил. 55. Не отсюда ли и выраженіе: да́ти ге́ну — сильно побить? Мнж. 168.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924