гармонія

Гармонія — 1) музичний струмент; 2) коли кілька співаків або музѝк беруть на якому небудь струменті неоднакові ноти так, що виходить з того не різнація, а милозвучні аккорди (див. це слово); 3) щось лагідне, приємне, немов музѝка — напр. гармонійне життя.

Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів / склав В. Доманіцький. Київ: Товариство «Просвіта», 1906


Гармо́нія, нії, ж. 1) Гармония. І гармонія, і сила, — музика та й годі! Шевч. 214. 2) Музыкальный инструмент: гармоника.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28


Гармо́нія, нії, ж. 1) Гармонія. І гармонія, і сила, — музика та й годі! Шевч. 214. 2) Музыкальный инструментъ: гармоника.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924


Гармо́нія, нії, ж. 1) Гармония. І гармонія, і сила, — музика та й годі! Шевч. 214. 2) Музыкальный инструмент: гармоника.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937