гамуз

Га́му́з, зу, м. 1) Мякоть, мязга. 2) Потрощи́ти на гаму́з. Разбить в дребезги. Потрощили їм ноги на гамуз. ЗОЮР. I. 76. *3) З усі́м га́музом. Со всеми пожитками. Сл. Нік. I. 76.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28


Га́му́з, зу, м. 1) Мякоть, мязга. 2) Потрощи́ти на гаму́з. Разбить вдребезги. Потрощили їм ноги на гамуз. ЗОЮР. I. 76. 3) Га́музом. Всё вместе, сполна. Забрав га́музом, нічого не оставив. Екатериносл. г. Ну, я скажу га́музом ціну за всю роботу. Лубен. у.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937


Га́му́з, зу, м. 1) Мякоть, мязга. 2) Потрощи́ти на гаму́з. Разбить въ дребезги. Потрощили їм ноги на гамуз. ЗОЮР. I. 76. 3) Га́музом. Все вмѣстѣ, сполна. Забрав га́музом, нічого не оставив. Екатериносл. г. Ну, я скажу га́музом ціну за всю роботу. Лубен. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924