гайда

гайда

I. Гайда, ди, 1) м. и ж. Повеса. Аф. 352. 2) ж. Флейта. Угор.

II. Га́йда! меж. Марш! вперед! Була колись правда, пожила — та й гайда. Ном. № 6708. Осідлаєм буланого та й гайда в дорогу. Шевч. 246.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

I. Га́йда, ди, ж. 1) Род пастушьей свирели, флейта. Вх. Зн. 13. 2) Волынка. Вх. Зн. 13. Ум. от 1 и 2 знач. гайдиця, гайдичка. 3) М. и ж. Повеса. Аф. 352. 4) Плохая собака. Вх. Зн. 13. 5) Об. Негодник, негодница. Желех.

II. Га́йда! меж. Марш! вперед! Була колись правда, пожила — та й гайда. Ном. № 6708. Осідлаєм буланого та й гайда в дорогу. Шевч. 246.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Га́йда, ди, 1) м. и ж. Повѣса. Аф. 352. 2) ж. Флейта. Угор.

II. Га́йда! меж. Маршъ! впередъ! Була колись правда, пожила — та й гайда. Ном. № 6708. Осідлаєм буланого та й гайда в дорогу. Шевч. 246.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924