Вільна Україна (Грушевський)/По зїздї
| ◀ Чи Україна тільки для українцїв? | Вільна Україна По зїздї |
|
Від закінчення зїзду проминуло кілька днїв. Можна зібрати вражіння й подїлити ся гадками з приводу його.
Скільки я міг вияснити собі з тих голосів, які довело ся переслухати за сї днї, загальне вражіннє від зїзду зістало ся втїшне. Зїзд був людяний, представляв собою велику сїть орґанїзацій, що обхоплювала собою переважну частину нашої території. Він вивів на видовище масу нових людей, з ріжних українських верств: представників селянства, салдатів, робітників і невважаючи на все намітив дуже однодушно основні лінії української полїтичної тактики, не кажучи про полїтичну плятформу. Не без того, щоби деякі промовцї не впадали часами в мітінґовий тон, виливаючи те, що наболїло на сердцї, перед свідомим громадянством, котре вперше побачили перед собою в такій масї. За всїм тим зїзд взагалї мав характер дуже дїловитий, зробив за сї три днї дуже богато й посунув справу орґанізації значно наперед.
Сї втїшні помічення стають ще втїшнїйшими, коли до того розважити ще обставини, за яких зїзд скликав ся. Вони зовсїм не спріяли орґанїзованости українського громадянства. Адже два з половинею роки Українцї зіставали ся без преси. Вона почала відновляти ся тільки перед самим зїздом, і через страшенну дезорґанїзацію друкарської та видавничої справи не встигла добре наладити ся й досї. Нїякої орґанїзації громадської опінії перевести не було змоги. Новозаснована Центральна Рада також до самого зїзду не встигла вийти з стадії власної орґанїзації і зайнята біжучими полїтичними справами, не могла удїлити багато часу й уваги підготовчій працї для зїзду. Вона постарала ся тільки, за недостачею української преси, розіслати яко мога більше повідомлень на місця громадським і земським установам і всяким орґанїзаціям, про які мала відомости.
Двері зїзду були відкриті широко, і до них потекла справдї густа лава нового елєменту, серед котрого згубила ся стара ґвардія давнїйших українських орґанїзацій. Переважну більшість зїзду становив „новий чоловік“, який орґанїзував ся в останнїх роках, і ще більше — в останнїх тижнях, без преси, без орґанїзованої аґітації, більш стихійно, під давнїми рефлєксіями української лїтератури й публїцистики. І коли тим не меньше вся ся маса нового елєменту пішла так однодушно й одностайно, свідомо й дїловито — тут виявила ся, за недостачею підготовки, вся сила великого орґанїзаційного інстикту і хисту нашого народу, його вікової полїтичної мудрости, котру недурно звеличав на зїздї представник Тимчасового Правительства. Вона охоронила його істнуваннє серед найтяжших обставин його попередньої історії. Вона ж поведе його до нового розвитку, розцвіту і щастя.
Орґанїзовані українські ґрупи, що утворили Центральну Раду в тимчасовім складї мали ще те вдоволеннє, що переконали ся, наскільки та полїтична плятформа, яку вони виставили для даного моменту, відповіла вимогам і поглядам ширшого українського громадянства. Воно через своіх делєґатів на зїздї ухвалило іх роботу і зіставило без змін основні підстави національної тактики визначені ними.
Зїзд отже зробив своє. Намітив головні лїнії дальшої роботи. До неї тепер треба перейти. Загальні риси такої роботи на місцях зазначив я на зїздї і коротко повторю їх тут. Завданнєм найближших днїв являєть ся орґанїзація українських комітетів по селах і містечках, де їх ще нема, комітетів повітових так само, і обєднаннє їх в густу орґанїзовану сїть по-ґуберську, обєднану ґуберськими українськими комітетами. Після переведення сеї роботи повітові й ґуберські комітети повинні бути вибрані делєґатами з місць по орґанїзаційній схемі Центральної Ради, котра буде вироблена і оповіщена в близшім часї.
Паралельно з сим обєднаннєм і утвореннєм українських національних орґанїзацій повинен розвивати ся процес творення з їх інїціативи комітетів теріторіяльних, зложених з представників не тільки українського громадянства, а й національних меньшостей. Такі теріторіяльні комітети чи орґанїзації могли б розвивати орґанїзаційну работу в контактї з иньшими місцевими ґрупами й установами (тими, розумієть ся, які б схотїли йти солїдарно з Українцями) в усяких потрібних випадках: при орґанїзації виборів, при всяких полїтичних виступах, при полагодженню національних чи клясових загострень. Після орґанїзації на нових підставах орґанів міської й земської самоуправи такі мішані, теріторіяльні комітети можуть місцями фактично здавать ся зайвими, коли й ті орґани міські та земські будуть також обєднаннєм ріжних клясових і національних елєментів в відповідній пропорції. Але далеко не скрізь вони будуть такі, а навіть і там, де нові міські й повітові ради будуть близько підходити своїм складом до тих міжнаціональних комітетів, сї комітети мабуть й там не стають непотрібні зовсїм. Як запасні інїціативні ґрупи, або як реґулятори дїяльности тих місцевих й земських рад вони будуть варті того, щоб їх заховати й далї.
Ще одне поясненнє. Я кажу про „повітові“ і „ґуберські“ орґанїзациї тільки приблизно. Наші повіти й ґубернїї — се дуже припадкові комбінациї, які часто не відповідають дїйсним звязкам людности: розривають місця, звязані між собою ґеоґрфичними, економичними, комунїкацийними (дорожними) звязками, а вяжуть до купи місцевости, які тягнуть зовсїм до ріжних центрів. Тому українським й всяким міським орґанїзаціям не потрібно слїпо їх тримати ся, а треба йти за натуральними, реальними звязками. Коли частина повіту тягне не до свого повітового міста, а до якогось містечка, можна її віддїлити. Коли ґубернїя роспадаєть ся на зовсїм окремі райони — так само. Полудневі українські повіти Курщини, капризом правительства віддїлені від Чернигівщини й Харківщини, мабуть прилучать ся до тутешнїх орґанїзацій, так само українські повіти Воронїжчини, то що. Чим природнїйше завяжуть ся сї райони, тим буде користнїйше. Вони відкриють перед нами дїйсний, реальний теріторіяльний подїл України.
Ся орґанїзація на місцях дасть підставу до орґанїзації краєвої, котру признав потрібною, і то негайно, наш зїзд в інтересах координації всеї тої творчої работи, котрої вимагає від громадянства укріпленнє нового ладу і перебудова згідно з його принціпами форм і відносин місцевого устрою. Вона стоїть теж на черзї, вимагає великої уваги — але її переведеннє не можливе без орґанїзації місцевої.
Статї сї друковали ся в часописи „Нова Рада“, Нр. 1–15, з 25 березня — 15 квітня.