Вікіджерела:Проза сьогодні/7 вересня
|
Одинокий вломник на селі. (Львів, 1923) | ||
|
…
Арсен (до барона). Дякую вам… Ви чесний чоловік. Але і я умію бути вдячний, і дам вам за те добру раду. Не залишайте більш в касі паперів, які там находяться. Вони там не є в безпечному місці.
Барон. Відкіля знаєте? Арсен. Не старайтеся всего розуміти… Від десяти хвилин діється тут багато такого, що і я сам не розумію, а однак, як бачите, не стараюся це збагнути… Даєте мені тисячу франків, це мені вповні вистарчає… (звернений до публіки). Це що мені тут трапилося, є дуже моральне. Наколиб я був поповнив лайдацтво, діставбим триста франків. Залишаюсь чесною людиною — правда мимо волі — і це мені приносить тисячу франків. Є це научка, котру тямити буду так довго, доки буде тревати… цей тисячуфранковий білет… (Іде в глибину сцени). Пращайте панство сердечно. У вашій ґардеробі подер загортку о цвях у стіні, але не жадаю жадного відшкодовання. |
 | |
 | ||