Вікіджерела:Проза сьогодні/24 жовтня
|
Осудовисько. (Прага; Берлін, 1923) | ||
|
…
Бачили його, ясно бачили всі… Цілком ясно помітили, як припадає на бігу на свою шкутильгаву ногу, як на ньому виблискує проміння білого місяця, бачили, що він, босий, без шапки, посувається швидко наперед, нечутним кроком, як дух. Тої ж миті застукотіли важкі кроки. То летів, як вихор, од костела до шинку нічний дозорець. Із розгону він наскочив на закам'янілий, ошарашений незвичайним видовищем гурток сусідів. — Бачили? Бачили його? — захриплим голосом спитався дозорець… — Побіг від цвинтаря до сушні… Хто хоче, нехай почекає одну годину. Перед першою він знову поверне до цвинтаря… Але ж я чекати далі не буду… І нічним дозорцем теж більше бути не хочу… Старосто, ось вам ріжок і спис — візьміть… На добраніч!… З головами, втягнутими в рамена, пригнувшись, повною ристю розбіглися по хатах… Поперед усіх — нічний дозорець, а за ним всі инші… |
 | |
 | ||