Вікіджерела:Проза сьогодні/13 грудня
Колонії, вілли…. (Харків, 1923) | ||
…
Павлина Анфисівна була задоволена, взяла під ручку знайомого і повела в садок однієї вілли. Відтіля їх вигнано. Знайомий обурився. — Як ви смієте! Ми ж тільки гуляємо! — Іді, іді! не разговарівай!.. Знайомий пообіцяв поскаржитись голові вуцвика. А Павлина Анфисівна спитала: — Ну скажіть правду: ви ж не комуніст? Він тричі побожився, що він комуніст, але вона йому не повірила. І вона росказала: … Громовиця не прийшла, — пройшла. В лісі було тихо, між дерев ходив місяць і крапав срібне масло в гущавину. Хтось ламав гілки в лісі — не людина, тріскало в лісі. Вилуплювались солов'ята і соловей вже не співав, і соловї мовчали. … — Якби ви знали, яка це Анфиса Павлівна: жадна, не дай господи. Годує дитину, а сама більш за дитину з'їсть: дитячу порцію. … На як найдальшій віллі сміялись. Підійшли до тераси, а за терасою тихенька пісня. Це натхнений Гіль. … Тьотя Бася не обідала: її обід з'їв хтось. |
||