Доля. (Львів, 1897)

Що вам небо з довічними муками,
Що вам осуд законів земних?

Не злякаєш вас совісти гуками;
Добра слава, мовляв, для дурних.

Так ідїть же шляхами протертими,
Загрузайте в вонючім багнї,
Де злочиньства, знущання над жертвами,
Наче змії клекочуть в огнї.

Дурманїйте нелюдською спрагою,
Мерзїть тїло і душу і честь…
Запечуть ся уста ваші смагою,
А в розпустї ви знайдете месть!