І.

Чи ти знаєш, люба руже,
Як я плакав за тобою,
Що маґнат тебе байдуже
За Дунай потяг з собою?
 Чи ти знаєш, рання зірко,
 Як була ти менї мила,
 А як стало нинї гірко,
 Що маґната покрасила?

 
II.

Мої піснї малесенькі
Вітерцем вечірним тхнуть,
Веселенькі, сумнесенькі, —
Яких часом струни втнуть.
 Мої піснї малесенькі
 Ще коротші від життя,
 Жартовливі, буйнесенькі,
 Як сердешні почуття.