Вікіджерела:Поезія сьогодні/5 листопада

Соловейки, рожі, пахощі та співи…
О, не завдавайте більш жалю менї ви,
Не вражайте серця: хай у йому тьма
На вік запанує — і глуха й нїма!

Бо кобзарь нещасний з вами розпрощав ся,
Бо менї на долю сум один остав ся,
Чорні хмари сунуть наче в осени,
І талан і воля — згинули вони.


Мов зима круг мене завиває люта,
Душу мою хвору закувала в пута:
Розгубив надїї, що зазнав колись,
Які були сльози — кригою взялись.

Пташенятка, співи, пахощі та квіти…
Не воруште думки, — де її подїти?
Бо ви нагадали, що весна прийшла,
Але не для мене цьвітом зацьвіта.