Погасла свічка, тільки кінчик гноту
Червону іскру кидає в темноту.
 Страшенний чад розливши навкруги.
Отак в душі згасає жизні промінь;
Димить на дні один докірний спомин
 Та додає пекучої нудьги.
Як гніт отой, смердоту ллючи, тліє, —
Зникаєш ти, моя мано-надіє
 На кращу долю, на щасливі дні!
Тебе кохав я в серці потаємно,
Ти зрадила… І тлію я даремно…
 Все, все ясним зробилося мені!