Фрідріх Рюккерт
Доля. (Львів, 1897)
Коли ти від людий ждеш одмови, Чи шукаєш у них спочуття, —
То сьпівай не про ранок любови, А про захід вечірнїй життя. Не однаково сьвітять всїм зорі, Не всїм щастя пізнатись дає; Але всяк побиваєть ся в горі, Кожен мав безталаннє своє.