Вікіджерела:Поезія сьогодні/31 липня
Доля. (Львів, 1897)
Повертав ся я з чужини,
Гадав всю дорогу,
Як матусю ріднесеньку
Стріну край порогу.
Як до лона припаду їй,
Все на серцї виллю,
Як вона менї любовю
Кинеть ся на шию.
І здавалось з нетерплячки,
Що часи спинились,
Що колеса з моїм возом
Зовсїм не котились.
Ось і хата… З криком неня
Біжить обнимати…
І забув я в ту хвилину
Все, що мав сказати.