Конай один… в собі носи
Свої пекучі муки,
У стрічних жалю не проси,
Простягши старцем руки!
Сховай поглибше слїд журби
І в самотї кімнати,
Нічної тихої доби,
Оплач свої утрати!
Конай один… в собі знаходь
Ратунку, а не в людях,
До сьвітла істини доходь
З терпінням гордим в грудях!
А вдарить час останнїй твій:
Надїї переживши,
Героєм гинь, бий кухоль свій,
До краю не допивши!
