Сидить під балдахином
Китаєць Дцу-Кин-Дзин
І каже мандаринам:
„Я всїм вам мандарин!
 Велить владика краю
 Менї спитати вас:
 „Чому серед Китаю
 Ладу немає в нас?“

Задами покрутили
Китайцї до землї;
„Ми — кажуть — і хотїли,
Та ще не завели.
 Бо дуже молоденькі,
 Пять тисяч лїт всього,
 Звичайно — зелененькі, —
 Де взять ладу того?
Але клянем ся чайом,
Усяким, який є:
Що дня розпочинаєм,
Та часу не стає…“
 — „Гаразд! Люблю за вдачу,
 Одмовив Дцу-Кин-Дзин:
 Не трохи було, бачу,
 У вас лихих причин.
Пять тисяч — лїта ваші…
Пять тисяч… Як згадать…“
І крикнув — радцям каші
Березової дать.