Збудував собі храм я в пустинї,
Повиводив на всхід вівтарі,
Зготував жертву божій сьвятинї,
Ставники запалив на зорі.
 Я молив ся, щоб пишне сьвітило
 Оживило простори пусті,
 Храм промінням своїм озарило,
 Розігнало геть хмари густі.
По черзї днї минають за днями,
Погасають мої ставники,
Течуть лїта, а тьма все над нами, —
Ясний ранок не йде здалека.