відтіль

відтіль

Відті́ль, відтіля́, нар. = Ві́дти. В три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. I. 16. Він відтіля не втече. Рудч. Ск. II. 108.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Відті́ль, відтіля́, нар. = Ві́дти. В три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. I. 16. Він відтіля не втече. Рудч. Ск. II. 108.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Відті́ль, відтіля́, нар. = Ві́дти. В три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. I. 16. Він відтіля не втече. Рудч. Ск. II. 108.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924