вівтар

вівтар

Ві́втар, ря, м. Алтарь. Боятися попа та в вівтар не йти. Ном. № 4232. Коли вівтарю служиш, з вівтаря й живися. Ном. № 10422. Ум. Вівтарик. Аф. 315.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937