вишкварка

вишкварка

Ви́шкварка, ки, ж. 1) Вытопка, остаток после вытопки жира, сала. Зосталися самі вишкварки. Ном. № 1929. За ма́сляні ви́шкварки не помири́лись, — т. е. из-за пустяка поссорились. Ном. № 3513. *2) Переносно: последыш, выродок. 3) Горячий, вспыльчивый человек. Це така вишкварка, що краще не чіпай його. Звен. у. Ефр.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Ви́шкварка, ки, ж. Вытопка, остаток после вытопки жира, сала. Зосталися самі вишкварки. Ном. № 1929. За ма́сляні ви́шкварки не помири́лись, — т. е. из-за пустяка поссорились. Ном. № 3513.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́шкварка, ки, ж. Вытопка, остатокъ послѣ вытопки жира, сала. Зосталися самі вишкварки. Ном. № 1929. За ма́сляні ви́шкварки не помири́лись, — т. е. изъ за пустяка поссорились. Ном. № 3513.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924