Вифлеємські діти
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| Вифлеємські діти Львів: «Світ дитини», 1936 |
|
|
 |
|
Дієві особи:
Річ діється в Вифлеємі в дні Народження Ісуса Христа. | ||||||
Одяги дітей мають бути східні. Дівчатка одягнені в барвних довгих туніках, а хлопці в коротких до колін туніках, білих або сивих, з короткими рукавами, підперезані ремінцями. На ногах мають сандали.
Ангел увесь у білім хитоні з великими крилами взнесеними вгору. На яснім довгім волоссю сіяє велика звізда.
Вояки одягнені в римські панцирі; на голові мають блискучі шоломи. В правій руці держать короткі мечі, а на лівому рамени подовгасті, срібні щити. Ноги від колін голі, взуті в шкіряні сандали.
Стрій для Юди — бронзова коротка туніка і чорне завивало (альмавіва); волосся в Юди руде.
Вірш, що його Ангел виголошує на прикінці, написав Юра Шкрумеляк.
Вулична площа. Діти (всі крім Йони, Семка й Луки) бавляться, сплівши колесо, і співають:
Тірли-фірли макаґіґ,
Екі-пекі, хочеш фіґ?
Тірли-фірли ручку дай,
Екі-пекі — вибирай!
Йона (вбігає): Ви тут тірли-фірли, а в місті велика новина!
Діти: Що такого? Кажи!.
Йона: Знаєте? У Вифлеємі, в убогій стайні за містом, народився хлопчик!
Юда (сміється): Ну, а то велику новину сказав! Чи це мало хлопців родиться день-у-день у нашій Галилеї?
Йона: Та бо це не є звичайна дитина. Кажуть, що це наш майбутній цар — Месія!
Тома: Цар? І народився в убогім вертепі? Щось ти баламутиш, Йоно.
Йона: Так говорять пастирі між собою у великій тайні, що ніби Він є сином самого Бога.
Міріям: Єгови? Невжеж Єгови син буде жити на землі в таких злиднях?
Йона: В тому і вся тайна! Кажуть, Син Божий зійшов на землю, як чоловік, щоб тут завести новий лад і справедливість, щоб усі були рівні, щоб не було поневолених рабів і гордих панів.
Рахиль: Ах, це було б гарно! У нас дома така велика біда. Вчора екзекутор останнього осла вивів нам зі стайні за податки.Петро: А римський намісник дивиться на наш народ, як на рабів, і за кожний визвольний почин виганяють сотки людей з краю…
Йона: А тепер усьому лихові буде край, Син Божий народився!
Симко: Я бачив Його!
Діти: Кого? Кого?
Симко: Його, малого Ісуса, Месію.
Діти: Коли? Де? Розкажи нам про це!
Симко: Так послухайте! Пасу я вівці в полі з татом і вуйком. Глибока, темна ніч. Аж нараз стало ясно довкола, немов нагло небеса відчинилися. Я думав, що це сон, тому натягнув міцніше свитину на голову й повернувся на другий бік. Аж чую… співи й розмову. Глипнув одним оком, а це янголів ясних лєґіон спускається з неба на землю, а один, ніби найстарший — стає між пастухами і голосить їм: що народився Син Божий у Вифлеємі, щоб пішли Йому поклонитись. Встав тато і вуйко, Рафаіл та Юхим, взяли гарне ягнятко на дарунок, а до мене сказали: »Пильнуй, Симку, стада!« і пішли, куди вів їх янгол. Але й мені захотілося піти до хлопяти. Тому загнав я стадо в кошару, а сам хильцем подався за ними.
Діти: І що? І ти там був? І бачив малого Месію? Як там було?
Симко: Слухайте! Підповз я до стаєнки — а та стаєнка то нужденний вертеп, ледви держиться на стовпах. Але у вертепі було ясно-преясно від якогось чудного світла. А в яслах, на соломі, лежить дитятко, а над ним схиляється прегарна молода жінка і бородатий добрячий старець. А над яслами стоїть віл і осел і гріють дитятко своїм віддихом. А ягнятко, що його принесли наші в дарунку, такі вам скоки виправляє по стаєнці, що дитятко аж заходиться сміхом і плеще в рученята на радощах.
Міріям: Воістину, це Божа дитина. Чуда-дива!
Симко: А ось вам справжнє чудо! Дитина витягає сінце з ясел і кормить ним звірятка, а сіна не убуває, а немов прибуває, аж свіжими пахощами заносить довкола, гей у сінокоси на наших лугах і полях.
Діти: Ох, коли б і ми могли Його побачити!
Лука: Я бачив їх!
Діти: Кого? Малого Ісуса?
Лука: Ні, царів зі Сходу.
Міріям: Яких царів?
Лука: Трьох царів-мудрців з далеких країв на Сході, що приїхали поклонитись новорожденому дитяти.
Петро: І як вони про це дізналися?
Лука: Привела їх сюди хвостата звізда, що з'явилася на небі і вела їх аж до самого Вифлеєму, аж зупинилася над вертепом.
Йона: Які вони, ті три царі?
Лука: Високі, темнолиці, вбрані в пишні шати, в завоях на голові. Їдуть на верблюдах зо слугами, а привезли дитяти в дарунку: золото, дорогоцінні арабські кадила й миро, дуже пахучий олій.
Симко: Так воно і мусить бути правда, що малий Ісус буде нашим царем, коли могутні володарі приїхали Йому поклонитися.
Рахил. А може і ми пішли б до нього з поклоном?
Діти: Ходім! ходім! Йона покаже нам дорогу.Сара: А що Йому даруємо?
Міріям: В мене є пара білих пещених голубів.
Петро: Я занесу Йому кошик солодких помаранч.
Рахиль: А я рожу єрихонську.
Лука: В мене є тоненька шовкова матерія з Дамаску — буде дитяткові на сорочину.
Йона: У нас у городі зародила дактилева пальма — занесу Йому дактилів.
Симко: Я свої мушельки Месії подарую.
Тома: А я забавки й сопілку.
Сара: А я солодкі палянички.
Міріям: А ти, Юдо, що йому даси?
Діти: Ну, ходім! Спішім!
Юда: Я? Я вперед мушу Його побачити, який Він справді Бог і цар.
Йона: Гляньте! На небі звізда ясна сяє! Вона вкаже нам дорогу до Месії.
(Виходять усі крім Юди, який остався сам і задуманий перечислює гроші. — В часі тої німої сцени музика грає тихенько мельодію коляди: »Нова радість стала« — евентуально співає murmurando цю коляду тихесенько — чимраз віддалюючись — дитячий хор).
(Вулиця. Під хатою сидять Міріям і Йона. Через сцену перебігають раз-у раз жовніри).
Перший жовнір: Гей, діти! Чи не переходило сюди двоє людей — чоловік і жінка з малою дитиною?
Міріям і Йона: Ніхто сюди не переходив.
Другий жовнір (вбігає): Скажіть, куди завернуло двоє подорожніх, що йшли цією дорогою?
Діти: Нікого ми досі не бачили.
Третій жовнір (вбігає і стає зі списом над дітьми): Говоріть правду, а то оцей спис зробить вам кінець. Туди тікали чоловік і жінка з малою дитиною — перед годиною мали бути на цьому місці.
Діти (байдужно): Перед годиною нас тут не було.
Міріям: Шукають за Ним — а що буде, як найдуть?
Йона: Король Ірод готовить Йому смерть. Три царі зі Сходу не вернулися до нього з вісткою про Ісуса.
Міріям: Ірод дрижить перед дитиною за свій престол, за своє панування. Знать, усе правда, що розказують про це дитятко, що воно наш будучий цар.
Діти (разом уголос): Чули? Король Ірод видав приказ повбивати всі юдейські немовлята. Думає, що між ними вбє те немовлятко, що вродилося в Вифлеємі.
Сара: Боже! А в мене дома є малий братчик Марко.
Рахиль: І в мене є братчик.
Інші діти: І в нас! І в нас!
Лука: Шукають за ним царські посіпаки. Малої, немічної дитини боїться могутній король.
Йона: Боїться Його, бо Він завів би правду й рівність для всіх. Та якби нам малого остерегти? Мусимо Його рятувати. Згине Він тепер, то ніколи не всміхнеться нам краща доля.
Міріям: Рятуймо Його! Хай хтось піде на звіди у Вифлеєм поглянути, чи є там ще дитятко.
Петро: Я піду!
Симко: В нас у саді є підземний льох, що веде аж над Йордан. Можна би там Його заховати.
Тома: Я знаю тайну печеру в Ливанських горах — там безпечний був би перед людьми й звірами.
Сара: Цими днями відїжджає мій тато з караваною купців до Африки — чи не можна б малого з матірю й стариком перевезти туди на верблюдах?
Юда: А яку нагороду обіцяв Ірод за видання малого Ісуса?
Петро: От, клятий Юда! Він про нагороду думає, зраду готовить, самого Бога продав би ворогові за гроші!
Діти (кидаються на Юду): Пек тобі! Яка погань! Зрадник! Іродове кодло! Запроданець!
Юда (борониться): Та я нічого! Та я так тільки спитав…
Міріям: Не сваріться! Не пора! Його рятуймо! Час пливе, царські посіпаки вже тут в околиці бушують. Мусимо Його рятувати, хоч би прийшлося самим головою наложити.Ангел: Мир вам, діти! Вспокійтеся! Ісус, якого хочете рятувати, вже у безпечному місці. (Діти втішені плещуть у долоні). Повернеться сюди, як Ірода на престолі не буде. Але вам ще нераз прийдеться захищати Ісуса перед ворогами. Чи стане на те у вас сили?
Діти (твердо): Стане!
Ангел: Чи не відцураєтесь Його та Його науки? Чи підете за Ним Його слідами? Його дорога терниста і трудна і на ній не ждати вам почести, ні багатства. Він цар не від цього світа.
Діти: Підемо за Ним!
Ангел: Є між вами ті, що стануть колись Його учениками, та не всі видержать при Ньому до кінця.
Міріям: Я не опущу Його і в годині смерти.
Йона: Я заступлю Його матері сина.
Тома: Я розголошу Його науку по світі.
Лука: Я спишу її в великій книзі грядучим поколінням на вічну памятку!
Петро: Я збудую Його Церкву і утривалю святі Його закони.
Ангел: Мир вам! Ростіть у силу, бо жде вас тверда доля творців нової Віри, нових Правд. (Зникає).
(Діти стоять мовчки — на небі показується знову хвостата звізда. Всі поволі виходять. На сцені лишається лиш Юда).
Юда (по павзі): А я що? Чую, що моя доля тісно звязана з вифлеємською дитиною — але, ах! Чогось мені так важко й тривожно на душі. (Закриває лице руками. На сцені темніє. Над Юдою виринає великий, чорний хрест).
У Вифлеємі, невеликім місті,
Була стаєнка, маленька, убога —
Там народився з Діви, із Марії,
Ісус-Спаситель, Син Господа Бога.
В ту нічку ясна зоря засвітила,
Мудрцям дорогу вказала зі Сходу,
Вони спішили туди, де вродилось
Дитятко Боже, із царського роду.
Прийшли і дари перед Ним зложили,
Пахуче миро, золото й кадило,
Мале Дитятко дарами раділо
Й мудрців побожних там благословило.
Прийшли з поклоном пастирі убогі,
Що недалеко пасли свої стада,
Вони клякнули Й молилися щиро,
І Мати Божа була всім їм рада.
Обручник Йосиф теж дививсь утішно,
Що й діти були поміж пастушками,
Вони просили ласки від Ісуса,
Невинними, дитячими устами.
І ми вклонімось, українські діти,
Перед Ісусом на пахучім сіні,
Й просім, щоб зволив нам добро зіслати
І щастя Й долю дав рідній країні.
|
„ДІТОЧА БІБЛІОТЕКА“
Виходить від 1 січня 1934 щомісячними книжечками в обємі 3-5 аркушів друку, ц. є. 48-80 стор.
На зміст цих книжечок складаються: байки, казки, історичні оповідання, описи з життя звірят, мандрівничі пригоди, сміховинки і сценічні картини — ориґінальні українські та переклади й переспіви з чужих мов. Будуть теж окремі книжечки присвячені історії та ґеоґрафії Рідного Краю.
ВСІ КНИЖЕЧКИ ОБИЛЬНО ІЛЮСТРОВАНІ.
Умови передплати:
Цілорічна на 12 книжечок 5 зл. Для Чехословаччини 25 корон; для Ромунії 200 леїв; для Америки і Канади 1·50 доляра
Замовлення посилати на адресу:
ВИДАВНИЦТВО »СВІТ ДИТИНИ«
Львів, ул. Зіморовича, 2.
Чекове конто ПКО. Львів, ч. 503.330.
Чекове конто ПКО. Прага, ч. 79.575.
|
|
Сотиків
Дальші книжечки в друку.
|
„СВІТ ДИТИНИ“
ілюстрований журнал для дітей.
Виходить від 1919 року під редакцією
Михайла Таранька.
На зміст кождого числа складаються: байки, казки, оповідання, сміховинки, забави, іграшки, пісні та ріжноманітні загадки.
Велика скількість образків.
Заряди Шкіл, Виділи Читалень і Кооператив в цілім краю нехай безумовно передплачують цей дитячий орґан, щоби в той спосіб допомогти Видавництву до побільшення обєму і змісту цього журналика та до його загального поширення. Ради шк. місцеві повинні обовязково передплачувати „СВІТ ДИТИНИ“ для шкіл по всіх наших селах. Умови передплати:
Поодиноке число коштує 50 сот.
Замовлення слати на адресу:
Видавництво „СВІТ ДИТИНИ“
ЛЬВІВ, ул. Зіморовича ч. 2. |
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в США, тому що вона була вперше опублікована за межами Сполучених Штатів (і не опубліковувалася в США впродовж 30 днів) і була вперше опублікована до 1989 без дотримання формальностей в області авторського права США (поновлення і/або повідомлення про авторське право), а також вона була в суспільному надбанні в її країні походження на дату URAA (1 січня 1996 для більшості країн).
Автор помер у 1947, тому ця робота перебуває також у суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 75 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.