витопити
|
|
Вито́плювати, люю, єш, сов. в. ви́топити, плю, пиш, гл. 1) Вытапливать, вытопить (печь). Витопила в печі. Рудч. Ск. II. 2. 2) Вытопить (жир, сало). 3) Выплавлять, выплавить (металл). 4) Перетопить всех. По синьому морю хвиля грає, козацький корабличок розбиває… Сорок тисяч війська витопляє. АД. I. 269.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Ви́топити, плю, пиш, гл. 1) Вытопить (печь). Витопила в печі. Рудч. Ск. II. 2. 2) Вытопить (жиръ, сало). 3) Выплавлять, выплавить (металлъ). 4) Перетопить всѣхъ. По синьому морю хвиля грає, козацький корабличок розбиває.... Сорок тисяч війська витопляє. АД. I. 269.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Ви́топити, плю, пиш, гл. 1) Вытопить (печь). Витопила в печі. Рудч. Ск. II. 2. 2) Вытопить (жир, сало). 3) Выплавлять, выплавить (металл). 4) Перетопить всех. По синьому морю хвиля грає, козацький корабличок розбиває… Сорок тисяч війська витопляє. АД. I. 269.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937